mpk22
 
   
banner buro
 
   
Wiki ban
 
   
YMP fullsize distr
 
   
logo openeurope
 
   
peremishcheni
 
   
karta potreb
 
   

Корисні посилання  

president-ukr
vru-ukr
Міністерство юстиції України
logo minjust vin
   

pro bono

   

leg netw ban

   

online hause just

   

На сайті 18 гостей та відсутні користувачі

   

Багатодітній матері допомогли уникнути судової тяганини фахівці Тиврівського бюро правової допомоги

Деталі

Vinnytsya MachaiУ грудні 2016 року до Тиврівського бюро правової допомоги звернулася жінка з питанням щодо складання позовної заяви про визнання права власності на будинок в порядку приватизації. Вона є матір’ю п’яти дітей і з 1990 року проживає у даному будинку.

З метою уникнення довготривалого судового процесу начальник Тиврівського бюро правової допомоги Ярослава Мачай написала заяву до Тиврівської селищної ради про передачу у приватну власність житлового будинку загальною площею – 64,6 кв.м. шляхом приватизації. Даний будинок належить до Державного житлового фонду і перебуває на балансі селищної ради на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Так, відповідно до абз.7 ч.1 ст.6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними квартири (будинки), в яких мешкають багатодітні сім'ї (сім'ї, що мають трьох і більше неповнолітніх дітей). В даному випадку сім’я жінки складається з семи осіб, з яких п’ятеро є малолітніми дітьми. Отже, вона мала усі законні підставі набути право власності на дане житло на підставі вище зазначеного Закону України.

Таким чином, звернувшись у січні 2017 року до Тиврівської селищної ради Вінницької області, громадянкою розпочато процедуру організації проведення приватизації та оформлення права власності відповідно до ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідно до даної норми приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на  це органами, створеними  місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

В результаті оперативної, компетентної роботи працівників Тиврівського бюро правової допомоги жінка уникнула довготривалого судового розгляду, великих фінансових витрат. Після закінчення проведення Тиврівською селищною радою відповідної процедури багатодітна мати оформила право власності на вказаний будинок та отримала свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Адвокат з Вінниччини допоміг дитині залишитися з матір’ю

Деталі

Vinnytsya KovganychЧоловік-іноземець хотів забрати малолітнього сина проживати в іншу країну. За допомогою адвоката жінка відстояла в судовому порядку своє право виховувати дитину в Україні.

У квітні 2016 року до Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернулась громадянка А., бажаючи встановити місце проживання її трирічного сина у судовому порядку. Для представництва її інтересів у суді був призначений адвокат Володимир Ковганич, згідно доручення №112 від 11 квітня 2016 року.

Під час ознайомлення з матеріалами справи адвокат встановив, що з березня 2014 року по січень 2016 року громадянка А. (позивач) перебувала у зареєстрованому шлюбі з громадянином Королівства Нідерландів (відповідачем). Від шлюбу подружжя має сина, який від дня свого народження проживає разом з матір’ю у м. Вінниця та є громадянином України. Жінка не дійшла згоди з батьком дитини щодо проживання сина, тому звернулася до судової системи, щоб встановити місце проживання дитини. Хлопчик постійно мешкає разом з матір’ю, а батько спілкується з ним лише під час відвідування України у встановлені дні та години у присутності матері.

Правова позиція Володимира Ковганича ґрунтувалась на нормах ст. ст. 19, 160, 161 Сімейного кодексу України, відповідно до яких місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Вони подають до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У суді адвокат довів, що громадянка А. разом із сином мешкають у приватному будинку батьків, в якому є всі умови для проживання. Будинок обладнаний сучасним комунальним побутовим забезпеченням, двір благоустроєний з умовами для ігор дитини. Позивачка матеріально забезпечена, а також у вихованні сина беруть участь її батьки. Для дитини створені всі умови для проживання, виховання та утримання. За місцем проживання жінка характеризується з позитивної сторони, шкідливих звичок не має, стан здоров'я задовільний.

Разом із тим під час розгляду справи Володимиру Ковганичу вдалося довести, що батько хлопчика не може дати належного виховання, розвитку, а також забезпечити нормальні умови для проживання неповнолітнього сина.

У судовому засіданні представник органу опіки та піклування Вінницької міської ради не заперечувала щодо задоволення позову. Згідно з висновком виконавчого комітету Вінницької міської ради від 15 грудня 2016 року визнано доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини з матір'ю.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, Вінницький міський суд Вінницької області 23 травня 2017 року виніс рішення, яким позов задоволений та визначене місце проживання малолітнього сина з вінничанкою. 3 червня 2017 року зазначене рішення набрало законної сили.

 

Встановлення фактів, що мають юридичне значення – позитивна практика Барського бюро правової допомоги

Деталі

Vinnytsya OryshchukДо бюро правової допомоги часто звертаються громадяни з питаннями, які стосуються порядку встановлення фактів, що мають юридичне значення. Начальник Барського бюро правової допомоги Сергій Орищук має успішний результат у вирішені таких питань. Тому, з метою поширення позитивного досвіду представлення інтересів громадян у суді працівниками системи БПД на Вінниччині висвітлюємо успішні приклади вирішення справ.

1) У травні 2017 року до Барського бюро правової допомоги звернувся чоловік з питанням встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України. Він пояснив, що його дитина народилась на території Автономної Республіки Крим після його незаконної анексії, а тому видане свідоцтво є недійсним. В державному реєстрі актів цивільного стану відсутні відомості про народження його дитини.

Чоловік є внутрішньо переміщеною особою і скористався своїм правом на безоплатну вторинну правову допомогу. Згідно з наказом Вінницького місцевого центру з надання БВПД Сергію Орищуку доручили надавати безоплатну вторинну правову допомогу. Начальник Барського бюро правової допомоги провів зустріч з клієнтом, узгодив правову позицію, склав заяву до суду та брав участь в судових засіданнях.

Обґрунтовуючи свою правову позицію по справі, Сергій Орищук посилався на ст.ст. 234, 256 та 257 Цивільного процесуального кодексу України, де зазначено, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються судами в порядку окремого провадження. Суд розглядає справи про народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження. Заява фізичної особи про встановлення факту, що мають юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

В результаті, завдяки належним обґрунтуванням, доказам та кваліфікованій правовій допомозі, рішенням Барського районного суду заява задоволена в повному обсязі та встановлений факт народження дитини на тимчасово окупованій території України.

2) До Барського бюро правової допомоги звернулася громадянка з питанням встановлення факту належності правовстановлюючого документу. В свідоцтві на право власності, виданого на ім'я жінки, допустили орфографічну помилку в прізвищі.

Безоплатну вторинну правову допомогу даній клієнтці надавав Сергій Орищук, відповідно до наказу Вінницького місцевого центру з надання БВПД. Він оформив заяву до суду, зібрав належні докази та представляв інтереси громадянки в судовому засіданні.

Правова позиція по справі ґрунтувалась на статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, де зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по-батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Завдяки професійній роботі начальника Барського бюро правової допомоги, рішенням Барського районного суду заява задоволена в повному обсязі та встановлений факт належності правовстановлюючого документу клієнтці.

Адвокат отримав подяку від клієнта за виграну справу у суді

Деталі

Vinnytsia MazurВінничанина визнали винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані наркотичного сп’яніння). Однак, призначений адвокат Олександр Мазур домігся скасування такого рішення суду, оскарживши його в Апеляційному суді Вінницької області.

У травні 2017 року Вінницький місцевий центр з надання БВПД видав доручення №210 адвокату Олександру Мазуру для надання правової допомоги громадянину А., якому Законом України «Про безоплатну правову допомогу», як непрацюючій особі з інвалідністю, передбачене забезпечення безоплатною вторинної правової допомогою.

Суть справи полягала в тому, що постановою Вінницького міського суду чоловіка визнали винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частино 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Йому призначили штраф у сумі 10 200 гривень та позбавили права керувати транспортними засобами протягом 1 року.

Адвокат Олександр Мазур, ознайомившись з матеріалами справи надав роз’яснення клієнту щодо правових аспектів даної ситуації. Направив адвокатські запити до Управління Державної автомобільної інспекції у Вінницькій області з метою ознайомлення з інформацією про отримання водійського посвідчення та до Комунального закладу “Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка” з метою встановлення факту перебування громадянина А. на обліку у лікаря психіатра. Адвокат, також, підготував клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи, клопотання про витребування доказів та про виклик свідків та звернувся до суду з апеляційною скаргою на постанову Вінницького міського суду Вінницької області.

Свої вимоги Олександр Мазур мотивував тим, що постанова суду першої інстанції є незаконною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки чоловік не перебував в стані наркотичного сп'яніння. Зазначив, що громадянин А. перебуває на обліку лікарні ім. Ющенка та приймає лікарський препарат бупренорфін, що підтверджується довідкою Вінницького обласного наркологічного диспансера “Соціотерапія”, відповідно до якої останній перебуває на диспансерному обліку в КЗ ВОНД “Соціотерапія”, і знаходиться на програмі замісної підтримуючої терапії бупренорфіном з 2008 року.

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що громадянин А. на місці зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.

Обґрунтовуючи свою правову позицію по справі, адвокат посилався на пункт 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, згідно якого, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння слід зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що і є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Натомість з протоколу про вчинення адміністративного правопорушення не вбачається, що працівником поліції запропонували громадянину А. пройти огляд на стан сп'яніння на місці з використанням спеціальних технічних засобів.

9 липня 2017 року Апеляційний суд Вінницької області постановив: апеляційну скаргу на постанову Вінницького міського суду Вінницької області — задовольнити, постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1. ст. 130 КупАП громадянина А. – скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Також, 9 липня 2017 року до Вінницького місцевого центру з надання БВПД надійшов лист зі словами подяки від даного клієнта. Чоловік висловив щиру вдячність адвокату Олександру Мазуру за його уважність та надану якісну правову допомогу.

Суд визнав право переселенця на повторне отримання грошової допомоги – практика Вінницького місцевого центру

Деталі

Vinnytsya LevytskyiУродженець міста Іловайськ, зареєстрований за адресою у Донецькій області, але фактично проживаючий у місті Вінниця з 2015 року, отримував щомісячну адресну допомогу як внутрішньо переміщена особа. Коли виплати безпідставно припинилися, чоловік самостійно не міг домогтися їх поновлення. Завдяки професійній та компетентній роботі призначеного фахівця Вінницького місцевого центру з надання БВПД, суд виніс рішення суду про поновлення всіх виплат чоловіку.

Департамент соціальної політики Вінницької міської ради відмовив у призначенні щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Даний громадянин звернувся до Вінницького місцевого центру з надання БВПД з заявою про представництво його інтересів в суді. Він мав намір визнати дії Департаменту протиправними та зобов’язати їх призначити і здійснювати виплату грошової допомоги.

Вказані виплати були припинені на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за №505, оскільки особа була працездатною, але фактично не працювала протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги.

Після повторного звернення переселенця до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги та повідомленням про своє працевлаштування, він знову отримав відмову.

Вважаючи такі дії протиправними, чоловік звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом. Однак, вказаний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог.

Згідно наказу Вінницького місцевого центру з надання БВПД від 14.04.2017 №248/04 для надання правової допомоги внутрішньо переміщеному громадянину призначили начальника відділу представництва Олександра Левицького.

Олександр Левицький підготував та подав до Вінницького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на постанову Вінницького міського суду Вінницької області по даній справі.

В своїй апеляційній скарзі фахівець Вінницького місцевого центру звернув увагу на те, що грошова допомога у разі її припинення, відповідно до пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 01.10.2014 №505 (далі — Порядок №505), не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців.

Крім того, звернув увагу суду на те, що положення Порядку № 505 не містить норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла громадянина працездатного віку, що працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи, права на отримання грошової допомоги. Чинним законодавством не встановлена чітка заборона на признання такої допомоги особі надалі.

Вказані твердження, викладені як в апеляційній скарзі так і в усних поясненнях під час розгляду справи були взяті до уваги судом. В результаті чого колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач (Департамент соціальної політики Вінницької міської ради) безпідставно відмовив у призначенні адресної допомоги позивачу як внутрішньо переміщеній особі, оскільки останній є працевлаштованою внутрішньо переміщеною особою та згідно з вимогами чинного законодавства має право на отримання вказаної допомоги.

Крім того, наявність правових підстав для призначення та виплати позивачу щомісячної адресної грошової допомоги для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, підтверджені та належним чином доведені.

Вінницький апеляційний адміністративний суд скасував постанову суду першої інстанції, та ухвалив нову, якою визнав відмову в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, протиправною та зобов’язав призначити і здійснювати виплату грошової допомоги.

   

fla2018

   

logo cs

   
   
   

digest banner

   
   

DNA 219x116

   

infografika

   

advocats

   
© 2014 Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Вінницькій області | При використанні матеріалів сайту посилання обов'язкове
Розробка: Троценко Сергій | [email protected] legalaid.gov.ua