Відшкодування моральної шкоди

Деталі

femida prapor

До Томашпільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - Центр) звернулася клієнтка пані Галина за отриманням безоплатної вторинної правової допомоги для представництва її інтересів у Апеляційному суді Вінницької області як потерпілої особи.

Для представництва інтересів особи в суді Центром призначено адвоката Нечепуренка Григорія Івановича та видано йому відповідне доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги.

При зустрічі з адвокатом клієнтка повідомила, що 18.05.2018 громадянин Іван, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та маючи умисел на заволодіння чужим майном, підійшов до її домоволодіння, обманом проникнув до нього та почав наносити пані Галині тілесні ушкодження та вимагати грошові кошти.

Вироком Жмеринського міськрайонного суду від 01.02.2019 року пана Івана визнано винуватим у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 187 КК України і призначено покарання у виді дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна, а також частково задоволено цивільний позов пані Галини. Проте громадянин Іван не погодився із даним вироком та подав апеляційну скаргу.

Під час слухання справи в Апеляційному суді Вінницької області, адвокат Нечепуренко Г.І. зазначив, що частиною 3 статті 337 КПК України передбачено, що суд вправі вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводився лише стосовно висунутого обвинувачення за ч.3 ст.187 КК України без кваліфікуючої ознаки вчинення розбою за попередньою змовою групою осіб, лише в межах обвинувального акту, врученого йому. Адвокат також наголосив, що при вирішенні цивільних позовів потерпілих, необхідно звернути увагу на вимоги ст.127,128 КПК України та роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16.09.2019 року апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинуваченого пана Іванова залишено без задоволення, вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 01.02.2019 відносно обвинуваченого пана Івана по кримінальному провадженню за ч.3 ст.187 КК України залишено без змін, а саме:

  • пана Івана визнати винуватим у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 187 України і призначити покарання у виді девяти років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна;
  • стягнути з пана Івана на користь пані Галини 15 000 тисяч гривень відшкодування моральної шкоди.

Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння та притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП

Деталі

Vinnytsya Zaets2

До Козятинського МЦ з надання БВПД звернувся громадянин К. для захисту своїх законних прав та інтересів та написанням апеляційної скарги на постанову Хмільницького міськр-ного суду Вінницької області. Адвокатом був призначений Заєць Богдан.

Постановою Хмільницького суду громадянина К. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, із стягненням судового збору у розмірі 384 грн. 20 коп.

В постанові суду зазначено, що громадянин К. керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп’яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини та нечітка хода. Від проходження огляду на стан сп’яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Громадянин К. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Хмільницького міськр-ного суду Вінницької області та скасувати її та закрити провадження у справі, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги громадянин К. посилається на те, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, чим позбавив його прав, передбачених ч.2 ст. 268 КУпАП. Після того, як він припаркував автомобіль в гараж, до нього приїхали працівники поліції та повідомили, що надійшла скарга про те, що він перебуває у стані алкогольного сп’яніння за кермом автомобіля та запропонували пройти йому медичний огляд, який він відмовився проходити, оскільки вважав, що не має підстав для проходження такого огляду.

Одночасно позивач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у якому вказав, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, адже повістку про розгляд справи у суді першої інстанції він не отримав і справу було розглянуто за його відсутності, в результаті він лише отримав  копію постанови Хмільницького міськр-ного суду.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10-днів з дня винесення постанови.

За приписами ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за 3-доби до дня розгляду справи у суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи в суді.

Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Враховуючи те, що громадянин К. не був присутній при розгляді справи у суді першої інстанції та не отримав повідомлення про розгляд справи, з метою дотримання принципу доступу до правосуддя,  апеляційний суд дійшов висновку про поважність причини пропуску останнім строку на апеляційне оскарження постанови та розглянути подану апеляційну скаргу по суті.

Відповідно до вимог п.2.5. ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд про визначення стану алкогольного сп’яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Проходження такого огляду регламентовано Інструкцією  про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного  чи іншого сп’яніння  або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 0.11.2015 року №1452/735.

Як передбачено п.12 Розділу II згаданої вище Інструкції, у разі підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп’яніння, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров’я.

У п.8 Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 р. № 1103 зазначено, що «у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров’я, поліцейських в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп’яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.»

З матеріалів справи вбачається, протокол про адмінправопорушення  складений о 15:50 год., а в направленні на огляд водія транспортного засобу зазначений час 15:53 хв., пояснення свідка відібрано о 16:00 год., тобто направлення водія на огляд відбулось вже після складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Також не зафіксовано факт відмови громадянина К. від проходження огляду на стан сп’яніння  з використанням спеціальних технічних засобів відеозаписом.

Відтак, суд прийшов до висновку, що оскільки вина громадянина К. не підтверджена належними  та допустимими доказами, на що суд першої інстанції не звернув увагу, подана апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати із закриттям провадження у справі  у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Позбавлення батьківських прав та виплата аліментів

Деталі

Vinnytsya Sovgira

До Томашпільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся громадянин Іван для отримання безоплатної вторинної правової допомоги по питанню позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів щодо свого батька. Після ознайомлення з поданими документами, особа була визначена, як категорія осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу відповідно до пункту 2 ч.1 статті 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».

Для представництва інтересів клієнта громадянина Івана у Вінницькому міському суді Вінницької області було призначено адвоката системи БВПД Совгиру Людмилу Вікторівну.

При зустрічі з адвокатом клієнт повідомив, що його рідний батько вже багато років не приймає участі у його вихованні, не бажає спілкуватися та контактувати з ним, а також не допомагає матеріально. Одночасно з цим, клієнт розповів, що у 2009 році його мати захворіла на онкологічне захворювання, тривалий час лікувалась, але померла. Після смерті матері гр. Іван залишився проживати з дідусем та бабусею, проте дуже хотів та сподівався, що його батько забере його до себе на постійне проживання, буде дбати про нього до досягнення ним повноліття.

Під час слухань справи адвокат Совгира Людмила Вікторівна зазначила, що відповідно до Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, яка знайшла своє відображення і в Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ) дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір`ю.

Також, згідно із ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною третьою ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Адвокат Совгира Л.В. щодо позбавлення батьківських прав в судових засіданнях наголосила, що в абзаці 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Рішенням Вінницького міського суду від 23.08.2019 року позов гр. Івана про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково - стягнено аліменти на користь позивача, в решті позову відмовлено.

Відшкодування матеріальної шкоди

Деталі

Vinnytsya Zaets

До Козятинського МЦ за захистом своїх законних прав та інтересів звернувся громадянин М. Для представництва його інтересів у суді першої інстанції був призначений захисник Богдан Заєць.

Громадянин М. розповів адвокату, що у нього було украдено кредитну картку банку та знято з неї грошову суму у розмірі 17 тисяч 800 гривень. Відповідно адвокатом було надано допомогу щодо складення цивільного позову до суду щодо відшкодування матеріальної шкоди громадянину М.

У день судового засідання громадянин М. не з’явився, а його інтереси в суді відповідно представляв адвокат Богдан Заєць. У суді було заслухано обвинуваченого громадянина Б., який вину визнав повністю та зобов’язується відшкодувати повністю завдану матеріальну шкоду громадянину М.

Дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України, тобто викрадення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів та ч.1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару а й виправлення засудженого, запобіганню вчиненню нових злочинів.

Суд також враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, так і особу обвинуваченого, який усвідомив свою вину та щиро розкаявся у скоєному. Дані обставини суд відносить до обставин, що пом’якшують покарання. Суд також враховує те, що він раніше не судимий, у лікаря-психітра та нарколога не перебуває.

Враховуючи ту обставину, що громадянин Б. вчинив два злочини, тому остаточне покарання слід призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим на підставі ч.1 ст. 70 КК України.

Відповідно до вищезазначего, суд ухвалив:

  • визнати винним громадянина Б. у скоєнні кримінального правопорушення та призначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням на підставі ч.1 ст. 70 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі;
  • на підставі ст. 75 КК України звільнити громадянина Б. від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням, встановити іспитовий строк терміном на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти обмеження визначені п. п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України:

1) періодично з’являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації  про зміну місця проживання, роботи та навчання.

Іспитовий строк обчислювати з моменту винесення вироку та стягнути з громадянина Б . на користь громадянина М. 17 800 грн. матеріальної шкоди, а також судовий збір 768,40 грн.

Встановлення факту належності трудової книжки

Деталі

Vinnytsya Rochniak

До Томашпільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся пан Олександр для отримання правової допомоги по питанню встановлення факту належності правовстановлюючих документів. Після ознайомлення з поданими документами, особа була віднесена до категорії осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, відповідно до статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

Для складання процесуальних документів та для здійснення представництва інтересів в суді по питанню встановлення факту належності правовстановлюючих документів, пану Олександру призначено головного спеціаліста відділу «Ямпільське бюро правової допомоги» Рочняка Богдана.

Під час зустрічі з працівником клієнт розповів, що звернувся до Ямпільського ОУПФ України Вінницької області для оформлення пенсії, проте у зв'язку із відсутністю в його трудовій книжці інформації щодо дати його народження, працівниками установи йому було відмовлено в зарахуванні трудового стажу. Також пан Олександр повідомив, що з невідомих йому причин працівником, відповідальним за ведення трудових книжок в радгоспі, де він раніше працював було невірно записано рік його народження.

Для встановлення факту належності трудової книжки пану Олександру, Рочняком Богданом було складено заяву та подано на розгляд Ямпільського районного суду Вінницької області.

Під час слухання справи заявник пан Олександр та його представник Рочняк Богдан заявлені вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити. Також, в судовому засіданні Рочняк Богдан зазначив, що згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області встановлено факт належності трудової книжки клієнту пану Олександру. 

   

fla2018

   

logo cs

   
   
   

digest banner

   
   

1pracia

   

DNA 219x116

   

infografika

   

advocats

   
© 2014 Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Вінницькій області | При використанні матеріалів сайту посилання обов'язкове
Розробка: Троценко Сергій | [email protected] legalaid.gov.ua