mpk2
 
   
banner buro
 
   
banner tomorrow layers
 
   
YMP fullsize distr
 
   
   
logo openeurope
 
   
peremishcheni
 
   
karta potreb
 
   

Корисні посилання  

president-ukr
vru-ukr
Міністерство юстиції України
logo minjust vin
   

pravovyi prostir

   

Архів новин  

Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
30 31 1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 1 2 3
   

На сайті 52 гостей та відсутні користувачі

   

Адвокат з Вінниччини домігся, щоб його клієнта виправдали

Деталі

Vinnytsya Holovenko1

У липні 2017 року Регіональний центр видав доручення адвокату Євгену Головенку для здійснення захисту за призначенням. Дмитро (ім’я чоловіка змінене з етичних міркувань) обвинувачувався у вчиненні двох кримінальних правопорушень. Адвокат довів, що його клієнт не вчиняв грабежу та домігся звільнення чоловіка від відбування покарання у виді позбавлення волі за інше правопорушення.

У вечірній час, водій вантажного автомобіля (евакуатора) на відрізку автодороги між селами, під час зустрічного роз’їзду з велосипедистами, подав їм попереджувальний сигнал та ввімкнув мигалки. Замість того, щоб дати дорогу автомобілю, один з велосипедистів показав в його сторону непристойні жести руками та кинув чимось у лобове скло. Після чого, водій розвернув автомобіль та почав переслідувати велосипедистів, які втекли на територію асфальтного заводу. Зупинивши автомобіль, водій та троє пасажирів, серед яких і був Дмитро, почали пошук велосипедистів та знайшли одного з них,  а саме, громадянина А.. Водій вантажного автомобіля схопив його за верхній одяг та наніс два удари в область обличчя. Пасажири автомобіля почали розпитувати останнього, де знайти іншого велосипедиста, після чого водій наніс ще один удар ліктем в область обличчя громадянину А.. Потім, Дмитро взяв дерев’яну палицю і наніс нею два удари в область спин, спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді забою лівої лопатки.

Потім, Дмитро кинув велосипед «Салют», вартістю 1100 грн., на платформу автомобіля, тобто, відкрито заволодів ним.

Таким чином, Дмитро обвинувачувався у вчинені двох злочинів. Перше кримінальне правопорушення кваліфікувалось як хуліганство – грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом і вчинене групою осіб (передбачене ч. 2 ст. 296 КК України). Воно карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Другий злочин кваліфікується за ч. 2 ст. 186 КК України як грабіж – відкрите викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, що карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.

Однак, у судових засіданнях адвокат дослідив усі зібрані докази та довів, що його клієнт не вчиняв грабіж. Відповідно до показів потерпілого, велосипед забрав інший пасажир. При цьому він стверджував, що Дмитро вказаний велосипед не брав і ніяких висловлювань щоб його забрати не говорив.

Також, адвокат звернув увагу, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, у зв’язку з чим, необхідним і достатнім покаранням для виправлення і попередження нових злочинів, буде призначення покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції визначеної ч. 2 ст. 296 КК України та виправдання Дмитра у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Адвокат довів, що для обрання запобіжного заходу обвинуваченому не має жодних підстав.

Також, за допомогою адвоката обвинувачений подав клопотання про застосування амністії, так як він підлягає звільненню від відбування покарання на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» так, як є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням.

19 вересня 2017 року Тульчинський районний суд Вінницької області виніс вирок Дмитру:

«Визнати винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 296 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 року» звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі.

У вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України виправдати».

Ознайомитися з судовим рішенням можна за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/68973001.

Позбавлення батьківських прав – позитивна практика Вінницького бюро правової допомоги

Деталі

Vinnytsya Mytko

Всі обов’язки по утриманню дитини жінка несла самостійно. Колишній чоловік не сплачував аліменти, не цікавився життям дочки та свідомо ухилявся від виконання обов’язків по вихованню дитини. Звернувшись до Вінницького бюро правової допомоги жінка просила допомогти їй скористатися крайнім заходом впливу на чоловіка – позбавити його батьківських прав.

Наказом Вінницького місцевого центру з надання БВПД №115/04 від 23.02.2017 жінці був призначений заступник начальника Вінницького бюро правової допомоги Максим Митко для складання позовної заяви та представлення її інтересів у суді.

Під час зустрічі вінничанка повідомила, що колишній чоловік не сплачує аліменти, які присуджені Вінницьким районним судом, та має по ним велику заборгованість. З донькою зовсім не спілкується та не цікавиться її життям. З початку навчання дитини в дошкільному навчальному закладі до навчання не був причетним, батьківські збори не відвідував, успіхами та поведінкою дочки не цікавився. Всі обов’язки по утриманню дитини несе вона сама. У зв'язку з тим, що колишній чоловік свідомо нехтує виконанням своїх батьківських обов’язків по вихованню їх спільної дитини, жінка вирішила звернутись до суду, щоб позбавити його батьківських прав.

В позовній заяві Максим Митко звернув увагу, що згідно ч. 1 ст.141 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини. Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України закріплюється обов’язок батьків виховувати свою дитину. Піклуватись про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати до самостійного життя та поважати її. Крім цього, зазначив, що згідно п. 2 ч. І ст. 164 Сімейного кодексу України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Все вище зазначене, а також висновок Комісії з питань захисту прав дитини Вінницької районної державної адміністрації про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав підтверджує те, що колишній чоловік ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

Під час судового розгляду відповідач заперечував проти позову та був проти, щоб його позбавили батьківських прав.

Викладені як в позовній заяві, так і в усних поясненнях під час розгляду справи аргументи довели, що позовні вимоги є обґрунтованими та були взяті до уваги судом.

Таким чином, за результатами розгляду справи у Вінницькому районному суді рішенням від 12.10.2017 позовні вимоги позивача задоволені повністю. Ознайомитися з судовим рішення можна за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64793713.

На Вінниччині адвокат домоглася зняття арешту з нерухомого майна

Деталі

Vinnytsya PronivaУ липні 2017 року до Козятинського місцевого центру з надання БВПД звернувся чоловік із проханням надати йому адвоката для участі у судовому процесі. Арешт майна не дозволяв чоловіку вступити у спадок після смерті батька і розпоряджатися нерухомістю. Тому, він хотів зняти арешт, який був накладений державною виконавчою службою на батьківський будинок.

Для представництва інтересів громадянина у суді I інстанції  по цивільній справі була призначена адвокат Наталія Проніва, відповідно до доручення Козятинського місцевого центру від 26.07.2017 року № 302. Після бесіди з клієнтом та ознайомлення з матеріалами справи адвокат підготувала позовну заяву про звільнення майна з-під арешту до Козятинського міськрайонного суду та направила адвокатський запит голові сільської ради за місцем розташування домоволодіння.

У судовому засіданні Наталія Проніва підтримала позов до Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про звільнення майна з-під арешту, що заважає оформити спадщину її клієнту.

У судовому засіданні адвокат наголосила, що відповідно до ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а відповідно до ст. 321 ЦКУ право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Адвокат також заявила, що відповідно до ст. 391 ЦКУ власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відтак, законний представник позивача довела, що накладення арешту та внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна обмежує законні права власника нерухомого майна щодо вільного розпорядження майном: унеможливлює укладення договорів відчуження, здачі в оренду тощо.

Адвокат наголосила, що відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Розглянувши позов клієнта, суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача. Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 31.07.2017 року постановлено звільнити з-під арешту спадкове майно померлого батька позивача, а саме, житловий будинок.

Клієнт сплатив менший штраф через недотримання судом норм права – практика Вінницького бюро правової допомоги

Деталі

Vinnytsya PedynaУ липні 2017 року до Вінницького бюро правової допомоги із письмовою заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся вінничанин. Він бажав скасування ухвали суду про виправлення описки, завдяки якій сума призначеного йому штрафу збільшувалася у 10 разів. 

Суть справи полягала в тому, що постановою Вінницького міського суду від 20 квітня 2017 року клієнт визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення за статтею 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), тобто, за здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації. Йому був призначений адміністративний штраф в розмірі 1700 грн.. Згодом, під час перевірки вказаної адміністративної справи, Вінницький міський суд встановив, що дана постанова містить технічну описку. Замість 1700 грн. суд мав би притягнути особу до відповідальності в розмірі 17 000 грн., як це передбачає санкція статті 164 КУпАП.

З метою виправлення вказаної технічної описки Вінницький міський суд виніс ухвалу від 3 липня 2017 року, якою виправив допущену описку та вірно зазначив суму штрафу в 17 000 грн., що підлягає стягненню з правопорушника. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, клієнт забажав її оскаржити. Надавати безоплатну вторинну правову допомогу було доручено начальнику Вінницького бюро правової допомоги Олегу Педині, згідно наказу Вінницького місцевого центру з надання БВПД.

Ознайомившись із матеріалами адміністративної справи, Олег Педина встановив низку порушень матеріального та процесуального права. На це він звернув увагу в апеляційній скарзі, зокрема:

  1. Невірне застосування норм КАС України в справі про адміністративне правопорушення, що розглянута судом в порядку, передбаченому КУпАП.

Так, відповідно до статті 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

  • про накладення адміністративного стягнення;
  • про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 КУпАП;
  • про закриття справи.

Тобто, законом визначена форма рішення, яке може бути прийняте за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення та його зміст. Даний перелік постанов є вичерпним.

Частини 1 статті 294 КУпАП передбачає, що постанова про накладення адміністративного стягнення може бути скасована чи змінена за апеляційною скаргою особи, яку притягнули до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 КУпАП.

Отже, діючим законодавством не передбачена можливість винесення будь-якого рішення про виправлення описки у постанові, що прийнята за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення. Суд не може посилатися на норми Кодексу адміністративного судочинства України, адже він не регулює відносини, що пов'язані з адміністративною відповідальністю.

Таким чином, суд мав би застосувати принцип аналогії найбільш близької галузі права, у даному випадку, кримінального процесуального права.

  1. Порушений порядок розгляду справи.

Виносячи оскаржувану ухвалу суд керувався вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України): «У разі якщо для внесення виправлень суд визнає за необхідне провести судове засідання за присутності осіб, які беруть участь у справі, ці особи повідомляються про день, час і місце засідання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень».

Виносячи вказану ухвалу в порядку статті 169 КАС України, суд не дотримався її основних вимог. Він прийняв рішення про виклик сторін в судове засідання, але не отримав доказів щодо належного їх повідомлення про дату, час і місце судового засідання. В такому разі, суд повинен був відкласти проведення судового засідання та призначити нову дату і час його проведення.

Окрім цього, в порядку статті 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. В разі відсутності цієї особи, справа може розглядатися лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення щодо місця і часу розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У матеріалах справи були відсутні докази, які б підтверджували належне повідомлення сторін про дату та час розгляду справи. Відтак, посилання суду щодо належного повідомлення сторін є безпідставними та не обґрунтоване жодним належним доказом. Отже, розгляд вказаної справи за відсутності сторін проведений з порушенням вимог законодавства, що позбавило клієнта можливості користуватися законними правами під час розгляду цієї справи.

27 липня 2017 року Апеляційний суд Вінницької області виніс постанову, якою апеляційна скарга клієнта була задоволена, а ухвала Вінницького міського суду від 3 липня 2017 року про виправлення описки скасована як незаконна.

Таким чином, завдяки обґрунтованим доводам та якісній роботі начальника Вінницького бюро правової допомоги Олега Педини, клієнт уникнув адміністративної відповідальності в розмірі 17 000 грн.

Багатодітній матері допомогли уникнути судової тяганини фахівці Тиврівського бюро правової допомоги

Деталі

Vinnytsya MachaiУ грудні 2016 року до Тиврівського бюро правової допомоги звернулася жінка з питанням щодо складання позовної заяви про визнання права власності на будинок в порядку приватизації. Вона є матір’ю п’яти дітей і з 1990 року проживає у даному будинку.

З метою уникнення довготривалого судового процесу начальник Тиврівського бюро правової допомоги Ярослава Мачай написала заяву до Тиврівської селищної ради про передачу у приватну власність житлового будинку загальною площею – 64,6 кв.м. шляхом приватизації. Даний будинок належить до Державного житлового фонду і перебуває на балансі селищної ради на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Так, відповідно до абз.7 ч.1 ст.6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» незалежно від розміру загальної площі безоплатно передаються у власність громадян займані ними квартири (будинки), в яких мешкають багатодітні сім'ї (сім'ї, що мають трьох і більше неповнолітніх дітей). В даному випадку сім’я жінки складається з семи осіб, з яких п’ятеро є малолітніми дітьми. Отже, вона мала усі законні підставі набути право власності на дане житло на підставі вище зазначеного Закону України.

Таким чином, звернувшись у січні 2017 року до Тиврівської селищної ради Вінницької області, громадянкою розпочато процедуру організації проведення приватизації та оформлення права власності відповідно до ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Відповідно до даної норми приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на  це органами, створеними  місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

В результаті оперативної, компетентної роботи працівників Тиврівського бюро правової допомоги жінка уникнула довготривалого судового розгляду, великих фінансових витрат. Після закінчення проведення Тиврівською селищною радою відповідної процедури багатодітна мати оформила право власності на вказаний будинок та отримала свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

   

Безоплатна правова допомога

   

logo cs

   
   
   

vacantion

   

career

   

digest banner

   
   

1pracia

   

DNA 219x116

   

infografika

   

ato

   
   
   

advocats

   
© 2014 Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Вінницькій області | При використанні матеріалів сайту посилання обов'язкове
Розробка: Троценко Сергій | admin@ legalaid.gov.ua